top of page

Рекомендації при підготовці до екзаменів!!!
Що потрібно знати й уміти батькам

Це - порадник татам і мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації. Запропоновані знання і практичні поради охоплюють усі періоди дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію поведінки батьків та дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними.Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас - неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані із закономірностями психо-фізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема.

Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, але й створити для цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, але й можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату в сім'ї.

Пропонований матеріал написаний з урахуванням таких знань та потреб сучасної сім'ї і суспільства в гуманізації міжособистісних стосунків. Він спонукає до аналізу власного досвіду виховної діяльності і конкретних проблемних ситуацій, своєї стратегії і тактики виховання, що слугує гарним стимулом до самовдосконалення.

Кожна дитина, незалежно від віку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки дитини має сім'я, організовуючи сімейне виховання з позиції її інтересів. Але ці інтереси завжди мають зворотній зв'язок: у перспективі - це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти? У чому полягає мудрість сімейного виховання?

Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів — ізлюбові і вимогливості як до дитини, так і до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. 

Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає дитину і дає їй підстави вважати, що її не люблять, що вона нікому не потрібна. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу.

Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших ситуаціях? Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім'ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв'язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні й спеціальній готовності.

Важливо запам'ятати: перш ніж чогось очікувати від дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона може це виконати.

Саме тому почнемо із засвоєння найелементарніших знань про вікові можливості дітей, про те, коли змінюються вікові періоди, як ця зміна відбувається і як виявляється в поведінці дитини, що мають робити батьки, аби допомогти їй сформуватися як моральній особистості.

Щоб дитина правильно розвивалася і була готовою до школи, батьки мають:

•      формувати усі навички і вміння, необхідні в побуті: не тільки давати знання про навколишні предмети, але й вчити правильно ними користуватися;

•      вчити гратися - спочатку просто маніпулювати іграшками, імітуючи реальні дії з їх логікою і послідовністю. Потім навчити малюка і розігрувати разом із ним цілі сюжети, в яких головне - відображення стосунків між людьми. У таких іграх розвивати фантазію, яка допоможе в ролі відсутніх предметів використовувати інші, відпрацьовувати функцію заміщення, переносити знання на інші предмети і на різних людей, тим самим розширювати умовні сфери діяльності й умовне коло спілкування, осмислювати стосунки між людьми, їх взаємозалежність і своє місце в цих стосунках;

•      .спочатку в грі, а потім у конкретних життєвих ситуаціях засвоювати моральні норми й етику стосунків, правила поведінки, способи спілкування;

•      у ході гри розвивати мислення і мовлення дитини;

•      навчати дошкільника малювання, ліплення, вирізання, наклеювання, конструювання. У творчій діяльності стимулювати дитину до переживання радості творчості;

•      у процесі малювання, конструювання, ліплення і вирізання навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їх форму, колір, розмір, співвідношення частин, їх просторове розташування;

•      у трудовому вихованні особливу увагу приділяють плануванню, послідовності дій, порівнюванню результатів із тим, що було задано і задумано; вчити наполегливості у досягненні результатів, одержувати задоволення від подолання труднощів;

•      . особливу увагу приділяти навантаженню на руки, пальчики: стежити за тим, щоб дитина в потрібній (домінуючій) руці тримала предмет і тримала його правильно, щоб співвідносила силу натискування на олівець із товщиною лінії, робила спеціальні вправи, які дозволяють зміцнювати відповідні м'язи і розробляти пальчики;

•      із раннього віку дитину потрібно вчити дивитися і бачити, слухати і чути, обмацувати і сприймати на дотик, розширюючи таким чином її чуттєвий досвід;

•      навчати дитину адекватного виявлення емоцій, правильної реакції на погане і гарне;

•      створювати емоційний фон життя і діяльності, спираючись на їх позитивне сприйняття;

·         розвивати мислення, у доступній формі ознайомити з одним із найважливіших законів природи, існування матерії - мінливістю; допомагати дитині орієнтуватися в довкіллі, навчати її міркувати;

·         навчати дошкільника не тільки за допомогою слова - діти не розуміють значень багатьох слів (особливо тих, що позначають якість, властивість і зв'язок між предметами, тобто сенсорних еталонів). Словесні методи навчання доцільно сполучати з наочними і практичними;

·         розвивати допитливість, сприяти формуванню пізнавального інтересу. Грамотно, але в доступній для розуміння дошкільника формі відповідати на всі поставлені ним запитання;

·         не соромитися признаватися дитині в тому, що чогось не знаєте. Слід пообіцяти все з'ясувати і потім пояснити. В такий спосіб виховується любов і дбайливе ставлення до книги. Завжди виконувати свої обіцянки. Розвивати мовлення дитини, його образність, розширювати словниковий запас, стежити за правильною вимовою слів, культурою їх уживання; формувати культуру спілкування;

·         Розучувати віршики, прислів'я, приказки, скоромовки. Проводити щовечора читання із закріпленням змісту прочитаного за допомогою запитань і їх обговорення. Акцентувати увагу на моральній поведінці героїв казок і розповідей;

·         до сімейних свят або у вихідні дні організовувати спільні концерти. Вчити дітей співати народних пісень;

·         обов'язково розвивати природні нахили дитини: оформити її в школу мистецтв, у спортивну секцію тощо, але не перевантажувати надмірною кількістю додаткових занять, інакше це негативно позначиться на її здоров'ї; не дозволяти дитині багато дивитися телевізор, довго сидіти біля комп'ютера - це негативно впливає на зір і нервову систему. Стежити за тим, щоб малюк дивився тільки дитячі телепрограми. їх перегляд може слугувати заохоченням за якісь успіхи;

 

                                                                                                      Психолог Широківської ЗСШ № 1

 

                                                                                                                                             Скорик О.А.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДОШКІЛЬНЯТ ЩОДО РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК

від Скорик О.А.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Оскільки недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати:

масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку; виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”);
не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків;
розминати пальцями пластилін, глину, тісто;
катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики;
нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто;
стискати та розтискати кулачки;

робити м’які кулачки, які можна легко відтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці та міцні, які не розтиснеш;двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою;показувати окремо тільки по одному пальчику;

барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу;

махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею;

плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі;

нанизувати великі ґудзики на нитку;

Зав’язувати вузлики на мотузці;

закручувати кришки, шурупи, гайки, заводити механічні іграшки;

ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками;

складання матрьошок;

малювання у повітрі;

ігри з піском, водою; малювати, розфарбовувати, штрихувати; різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Хованки Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так.      (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Зайці Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

 Скаче зайчик другий.         (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти Ми капусту порубали,

 Свіжу моркву натирали,

 Ми капусту посолили,

 З неї соку надушили.          (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята Іде коза рогата,

 Коза бородата,

 Козенятко спішить,

 Дзвоником дзвенить.          (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок На дверях замок висить,

 Ми його відкриєм вмить.

 Постукали, покрутили

 І легесенько відкрили.      

(Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.

                 Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків
• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів.

Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.
Поради батькам конфліктних дітей:
• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

bottom of page